ЛЬВІВ

Чому «пішли» Шемчука? Версії і мотиви

0

Чому «пішли» Шемчука? Версії і мотиви

Традицію знімати керівників обласних державних адміністрацій у такому темпі, начебто розпочалася війна, і чоловіка треба у лічені хвилини перекинути за лінію фронту, запровадив не Янукович. У Львові ще пригадують анекдотичне звільнення Мирона Янківа. Поїхав пан губернатор до Києва на нараду, аж раптом йому телефонують журналісти: «А правда, що вас звільнили»?

Операція з відставкою Віктора Шемчука відбулася ще блискавичніше. В один день звільнили і того ж дня вже було представлено нового керманича області. Тобто Віктору Вікторовичу, який ще кілька днів тому в контексті своєї відставки сказав у прямому ефірі сакраментальне «не дочекаєтеся», навіть не дали по-людськи попрощатися з командою.

Загадкова поспішність

У цьому галопі доволі важко однозначно стверджувати, чи Шемчука звільнили з «вовчим білетом», чи просто так склався кадровий пасьянс в даний політичний момент. Призначення радником президента нехай нікого не вводить в оману. У вищих ешелонах влади вже давно є дві традиційні посади для опальних чиновників: заступник секретаря РНБО та власне радник. Хоч навіть і самого президента. Однак, зауважмо, що твердити про опалу Шемчука наразі не доводиться. Принаймні варто почекати кілька днів, коли, співставивши різні джерела, можна буде робити висновки, що ж таки відбулося у столичних коридорах протягом середи-четверга останнього тижня жовтня.

Наразі ж – одні здогадки. І фактична відсутність пояснень львівської перетурбації. Численні коментарі політиків ще можна сприймати в частині, чому саме Сало став наступником Шемчука. Тут практично усі (опозиційні, зрозуміло) сходяться, що призначення зроблено під вибори. Припустимо, що в цьому є сіль. Але жодним чином не пояснюється, чому чіткий виконавець-силовик Сало, який в житті не займався проблемами господарки (вирішення власних побутових проблем, як і проблем підлеглих міліціонерів, звісно, не рахуємо), з’явився в благословенних галицьких палестинах саме зараз, коли до часу Х залишається ще «огого» часу. Чи й, справді, господарка в цій країні вже давно не цікавить богів з Печерського Олімпу?

Власне немає і пояснень, чому звільнили Шемчука. Чим не догодив? Здавалося б, після блискучого голосування по сланцевому газу і наведенням цивілізованої співпраці з більшістю опозиції, крім «Свободи», з якою ще ніхто ніколи на довго не домовився, акції голови ОДА мали б тільки зрости. Мавр зробив свою справу – мавр може піти!

Може хтось і вважає цілком серйозно, що Шемчука зняли за погані економічні показники, але не будемо смішити самих себе. Як і не будемо говорити надто багато про урядові рейтинги, за якими Львівщина потрапила до числа найслабкіших регіонів. Тут узагалі виникає питання, що в принципі може зробити будь-який губернатор, коли держава боргує гроші, інвестиційний клімат не зашкалює, а загальна гнила економічна ситуація підштукатурюється воланнями про шлях у Європу?

Ну а щодо показників… Так звиняйте, люди добрі. Хто має вуха, нехай почує віце-прем’єра Вілкула, котрий у четвер приїхав до Львова офіційно спровадити одного губернатора і посадити в крісло іншого. Вілкул Шемчука, між іншим, дуже вихваляв. Моментами навіть здавалося, що він говорить не про відставленого голову ЛОДА, а про Ісуса Христа чи навіть про самого Віктора Федоровича. І взагалі в якусь мить неймовірно захотілося заглянути в папірець, на якому пану віце-прем’єру накалякали його проповідь про Шемчука. Чи не стоять там часом епіграфом незабутні слова Леся Подерв’янського:

Прєстіж крєпчаєт, мощно возрастаєт
День ото дня процент жиров у маслі.

А тепер вже без жартів, не втримавшись від спокуси, спробуємо все ж таки розглянути можливі версії відставки Віктора Шемчука, абстрагувавшись, наскільки це можливо, від персони його наступника. Наступника, який малоймовірно, що стане послідовником у вмінні наводити діалог з різними середовищами. Зрештою, Олег Михайлович Сало – особистість настільки колоритна, що заслуговує на окремий текст.

Версія 1

Шемчука підсиділи. Не секрет, що в кожній області існує така собі обойма політиків-грифів, котрі кружляють над іще живими бійцями політичного фронту, аби першими кинутися на його понівечене президентським указом тіло.

Львівщина – не виняток. До вух автора цих рядків долітало принаймні три прізвища людей, котрі б хотіли зреалізувати свою кар’єру на Львівщині. Серед них було й прізвище Сала, однак звучало воно в іншому контексті. Олег Михайлович, начебто, марив поверненням на посаду керівника УМВС. Марив-не марив, але те, щоб від такої пропозиції не відмовився, - сумнівів майже немає. 

Чи розраховував він очолити область? Генерал Сало – людина амбіційна. То чому ж ні? Бо, знаєте, якщо для людини, котру знімають, такий момент часто справді є несподіванкою, то для новопризначеного – навряд чи. Однаково ж точаться якісь розмови. Однаково ж приглядаються до кандидатів. Тож цілком ймовірно, що амбіції Олега Михайловича зростали в міру того, чим більше він дізнавався про зацікавлення його особою певних людей.

Лунало і прізвище Михайла Гладія, який вже має досвід керування областю. Але навряд чи його бажання могло би конвертуватися в його можливості пробити цю посаду. І навряд чи Михайло Васильович цього не розумів. Тому залишмо його в спокої.

Більше можливостей повпливати на власну долю було у ще одного екс-губернатора Мирона Янківа. По-перше, він особисто знайомий з Віктором Януковичем. Коли Мирон Дмитрович очолював Львівщину, Віктор Федорович аналогічно господарював на Донеччині. І дуже вони тоді… ну не те щоб дружили, але співпрацювали. Саме за Янківа біля Львівського двірця з’явилася копія Пальми Мерцалова. Ще одна копія – менших розмірів – прикрашала кабінет львівського намісника.

По-друге, прийнято вважати, що саме за надто щирі вияви дружби з донецькими Мирон Янків розплатився своєю посадою. На Львівщині тоді царювали есдеки, до клану котрих, до речі входив і начальник міліції Олег Сало. І на столичному рівні йшла чимала боротьба між майже всесильним тоді главою адміністрації Кучми Віктором Медведчуком і оновленим поколінням донецьких. Тож показове чоломкання з найсильнішим опонентом (злет «помаранчевих» есдеки трохи проспали) СДПУ(о) вибачити не могло.

Але з огляду на нинішні розклади і сфери впливу у владній верхівці видається малоймовірним, що Янків міг якось активно і головне результативно впливати на долю Шемчука і на долю власну. На самих верхах уже не залишилося практично нікого із тих старих добрих донецьких, з якими Мирон Дмитрович міг би говорити на «ти» і які б могли замовити за нього добре слово.

Але є один цікавий момент. Коли на Львівщину прийшов Василь Горбаль, мало обізнаний з проблемами регіону і господарки загалом, поруч нього одразу з’явився заступник Янків. От буде номер, якщо він же стане і заступником Сала. Губернатор керуватиме загальним порядком в області, що власне дуже вписується в його профіль і доцільно перед виборами, а його заступник займатиметься господарськими питаннями. Подивимося… Однак у будь-якому разі це не гра самого Янківа.

Версія 2

Після перемоги Януковчиа крісло голови ЛОДА пророкували Петру Писарчуку, як лідеру Партії регіонів на Львівщині. І це виглядало б цілком логічно. Тим більше, якщо відкинути політику, господарник з Петра Івановича – далеко не останній. Це визнають навіть опоненти.

Чому не призначили? Ходять легенди, що коли справа вже була «на мазі» майже губернатор Писарчук із притаманним йому напором заявив при купі поважних людей, наближених до Першого, що слухатиметься тільки його і мало не мав у носі всіх решту. «Всім решту» це не сподобалося, і Петро Іванович залишився ні з чим.

Чи було все точно так? Можна сперечатися. Але цю легенду наведено для іншого. Віктор Шемчук – людина з біографією і, судячи з усього, з гідністю. Як людина з пагонами, він привчений виконувати поставлені завдання. Які точно стояли перед ним на Львівщині, достеменно невідомо. Хіба Шемчук колись напише мемуари. При чому розуміючи специфіку служби, з якої він прийшов у політику, треба розуміти й інше. Мета виправдовує засоби – ця сентенція для нього могла бути більше, ніж афоризм. А що робити, коли тобі не дають можливості виконати завдання? Той же міністр, який гальмує справу. Те ж казначейство, яке не виплачує грошей…

Не можна виключати, що в якийсь момент Шемчук міг зірватися і наговорити зайвого. Тому, хто цього не мав чути. Чи тому, хто на «громадських засадах» працює непоганим ретранслятором для поважніших вух.

Здавалося б дрібничка. Але треба знати, яка напруга нині у вищих кабінетах влади. Багато хто припускає, що лоскутна Партія регіонів, яка ще недавно здавалася монолітом, розірветься на шматки. В такій ситуації увага впливових людей загострюється до неможливості, а підозрілість набуває гіпертрофованих клінічних форм. На такому грунті будь-яка, навіть невинно кинута фраза, може бути роздута до гігантської проблеми. Не кажучи вже про фразу жорстку. Банально? Тільки не для тих, хто знає цих людей.

Версія 3

У кожної людини є біографія. Життєпис Шемчука відомий усім. Але без деталей, в яких, як відомо ховається диявол. Чи міг він протягом своєї специфічної прокурорської кар’єри наступити на ногу тому, хто сьогодні отримав можливість тою ж ногою його копнути? Міг.

Люди такого штибу, як Шемчук апріорі не можуть не мати впливових ворогів.

А ті, хто не вірить у дріб’язковіть владоможців, нехай прочитають, за що відсидів Луценко.

Версія 4

Міг Шемчук стати і жертвою чужих розрахунків. У постійній боротьбі в середовищі нинішньої влади шальки терезів коливаються навіть не у два боки, а у всі сторони світу.

Кожне середовище, яке тимчасово наближається до Тіла, отримує свої такі ж тимчасові преференції. Принцип «розділяй і владарюй» Януковчем застосовується не так філігранно, як Леонідом Кучмою, але Янукович вчиться.

Ще кілька місяців тому справу призначення шефа МВС Захарченка керівником президентської адміністрації на місце Львочкіна багато хто з політиків вважав справою вирішеною. І це мало б статися десь цієї осені. Але тут вибухнула Врадіївка. Після цього країною прокотилася ще низка менш масштабних антиміліцейських бунтів. В такій ситуації максимально наближати до себе людину, крові якої хотіла б більша частина країни, Янукович, зрозуміло, не міг. Втім залишити поза увагою вірну людину, чиї послуги ще цілком можуть знадобитися, президент теж не ризикнув. У такій ситуації Захарченко цілком міг отримати такий собі компенсаційний пакет преференцій, до якого потрапило і губернаторське крісло.

Погоджуюся, що версія дещо грубувата, однак, якщо припасувати до неї невідомі тонкі деталі, вона має право на існування. І тоді стає зрозуміло, що Шемчук тут ні до чого. А Сало просто виявився в потріний час у потрібному місці.

Можна було б навести ще принаймні дві версії, однак відкинемо їх за надмірну конспірологію. Зрештою, «Погляд» спробує озвучити їх під іншим кутом, коли розглядатиме мотиви призначення Олега Сала. Щодо вищенаведених, то кожна з них має право на існування. При чому не обов’язково, що одна не може корелюватися з іншою.

…Завершуючи свою коротку прощальну промову в стінах облдержадміністрації Віктор Шемчук сказав: «Слава Україні»! По руху губ багатьох присутніх було помітно, що вони про себе говорять у відповідь.

Ні, Шемчук не герой. Цього було б занадто. Але, як сказав під час однієї розмови Юрій Єхануров: «Я людина державна і завжди буду намагатися працювати на державу». Цими словами він делікатно обійшов натяки на його «політичну багатовекторність».

Державною людиною виглядає і Шемчук. Нехай це звучить дещо компліментарно, але зараз не той час, аби обговорювати його мінуси. Та й який, зрештою, сенс. Просто хочеться, аби люди, готові працювати на державу, мали можливість це робити. Принаймні їм дали можливість нормально спробувати.

Роман ОНИШКЕВИЧ

Новини партнерів

Loading...

Новини Trembita.info

Останні новини

16:22

Виставку давньої вишивки та побуту відкрили у Жидачеві (ФОТО)

14:31

На Львівщині зафіксовано спалах кору

12:27

Львівська облрада заявила про підтримку нового закону про освіту

10:18

Археологи Львова виявили цінну знахідку

19:20

На Львівщині колишнього мера оштрафували за корупцію

Архів

lviv.comments.ua

block2

lviv.comments.ua
Загрузка...

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине

   © «Комментарии:», 2014

Система Orphus