ЛЬВІВ

Гості з „паралельного” світу

0

У Львові 15 — 21 вересня вперше в Україні відбуватиметься Тиждень актуального мистецтва “7”, на який прибудуть близько 100 митців із 10 країн і візьмуть участь у понад 70-ти проектах. Львів’янам представлять мистецтво, яке не сприймає не тільки чимало глядачів, а й значна частина митців.

“Не думаю, що глядач наш і західний за рівнем сприйняття актуального мистецтва надто відрізняється. Але на Заході глядач толерантніший, ніж у нас, їх навчили, що коли не розумієш, то принаймні не відкидай. У нас форма сприйняття більш агресивна”, — акцентує один із засновників Інституту актуального мистецтва Влодко Кауфман.

Те, що за кордоном має впізнавану й зрозумілу назву — contemporary art, в українському мистецькому середовищі називають сучасним/актуальним/паралельним etc мистецтвом, зазначаючи, що термін у цьому контексті — умовність.

Тижневі актуального мистецтва „7" передували проекти “Холод”, “Арт-депо”. Саме під час весняного “Холоду”, що запам’ятався низкою цікавих ідей-проектів і особливою атмосферою: “дикі” емоції, сміливі ідеї, споживання очищеного від браги перваку із крижаних келихів..., обговорювали концепцію осінньої акції — “7”.

Організатори умовно поділили проект на чотири частини: блок авторських проектів “Потенція порожнечі”, III Дні мистецького перформенсу, “Медіа-депо”, “У рамках тижня” (супровідні акції — 15-річчя “Дзиґи”, перший львівський рейв тощо).

Відбуватимуться дискусії, майстер-класи, лекції з питань актуального мистецтва. “Митець, який працює з тією чи іншою практикою, зможе сам розказати про те, чим він займається”, — зазначив один з кураторів фестивалю Андрій Лінік.

Коментуючи тезу “Потенція порожнечі”, Влодко Кауфман закцентував: “Ми маємо пустку, але дуже енергетичну, і треба спробувати заповнити її актуальним (паралельним) мистецтвом. Намагаємося представити під одним дахом багато жанрів, дуже часто малознаних. Для мене це мистецтво є паралельним світом”.

Як окреслив історик мистецтва Богдан Шумилович, крізь призму проекту “Медіа-депо” спробують показати, як саме технології перетворюються на мистецтво, адже свого часу львівське трамвайне депо було сучасною технологічною інновацією. За словами пана Шумиловича, організатори хочуть показати, що сучасне мистецтво — гуманне, бо часто думають, що це тільки якісь вибрики. “Серед багатьох цікавих учасників — гість зі Швейцарії Свен Кьоніг, який “бавиться з копірайтними, захищеними контентами, тобто розробив програму, яка до­зволяє гратися з відеокліпами і музикою і використовувати чиїсь контенти для створення нової штуки. Це дуже контравер­сійно і дуже цікаво”, — розповів історик мистецтва.

Жанр перформенсу серед решти різновидів актуального мистецтва вже не є якоюсь дивовижею, у Львові значною мірою — завдяки Володимиру Кауфману. За словами директора Польського інституту в Києві Юрія Онуха, який два роки тому зініціював проведення Днів мистецтва перформенсу, те, що цьогорічний (третій) такий захід відбудеться у Львові в межах Тижня актуального мистецтва, дуже логічно, адже “перформенс — малогламурне мистецтво, а Київ любить гламур. Тому подумали, що Львів, можливо, більше відповідає суті перформенсу”.

Влодко Кауфман окреслив на зустрічі з журналістами проблеми, з якими зіткнулися організатори: брак коштів і брак територій для роботи з форматами актуального мистецтва. Отож, майданчиками для світу паралельного мистецтва будуть: “Дзиґа”, Музей ідей, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, площа Арсенальна, Музей етнографії, Муніципальний театр, Артхаузний зал Кінопалацу тощо.

Серед учасників — Олег Тістол, Микола Маценко, Василь Бажай, Анна Сидоренко, Анатолій Федір­ко, Сергій Петлюк, Гліб Вишеславський, Андрій Лінік, Олексій Хорошко, Свен Кьоніґ (Швейцарія), Сергій Тєтєрін (Росія), Ян Свіджінскі, Вальдемар Татарчук (Польща) та інші.

Як закцентував Богдан Шумилович, у Львові нема жодної інституції, де можна ознайомитися, наприклад, із відеозаписами актуального мистецтва: “Виховувати наступні покоління художників, не маючи змоги пояснити, що таке перформенс, інсталяція, як роблять відео­арт, яка різниця між відео­артом і кіно, у чому суть інтерактивного мультиме­дійного проекту, дуже складно. У наших музеях представлено один вид мистецтва, в одному вимірі. А поруч нуртує багато інших мистецьких практик, які можна показати тільки через такі фестивальні формати”.

Те, що актуальне мистецтво сприймають дуже по-різному, підтверджують слова мистецтво­знавця Андрія Дороша: “Коли художник б’ється головою до стіни і каже собі: я маю вигадати щось незвичайне, то в результаті можемо мати, як на виставці в арт-центрі Пінчука, кілька кілограмів мух, до речі, не наловлених, а куплених, і з того зроблено щось “уму непостижимое”. Ті мухи вже дістали. Але є мистецтво і є немистецтво. То є просто трюк. То є явище радше соціальне, а не мистецьке”.

У світі contemporary art дуже часто є провокаційним, епатажним, скандальним. Як свого часу закцентував Влодко Кауфман, межа між справжністю актуального мистецтва і його спекулятивністю настільки тонка, що треба мати серйозний досвід, аби розрізнити. Львову вдається наразі уникати ставки на скандальність.

Орест Голубець, мистецтвознавець: „У Львові бракує інформації про нові мистецькі форми”

— У зв’язку з організацією фестивалю актуального мистецтва у Львові треба зважати на низку факторів. Насамперед, треба було б вітати все, що пов’язане з будь-якою формою пропаганди й ознайомлення не лише глядачів, а й наших художників, із тим, що ми називаємо сучасним мистецтвом. Тому що в Україні загалом і у Львові зокрема надзвичайно бракує інформації про ті мистецькі форми, які не лише актуальні нині у світі, а й були актуальні впродовж XX століття, насамперед у 2-й половині, коли ми були повністю відірвані від світу. Якщо такі фестивалі будуть періодичними, то це надзвичайно добре для Львова.

Щодо самого актуального мистецтва, то тут знову стикаємося з термінологічною проблемою, і оминути її неможливо. Бо якщо говорити з будь-яким із західних фахівців про актуальне мистецтво, то вони, найімовірніше, не знатимуть, про що йдеться. Однак у нашій ситуації такий термін — до певної міри компромісне рішення, але дуже позитивне. Адже сучасне мистецтво в нас іноді трактують як таке, що сягає початку минулого століття. Щодо сучасного мистецтва нинішнього дня, у тій формі, яка актуальна для заходу, то це речі, які фактично недоступні сучасному глядачеві, а й значною мірою художникам. Тому вирішили: терміном “актуальне” об’єднати явища, які позначають передній край сучасних мистецьких процесів.

Було б добре, аби фестиваль актуального мистецтва спричинився до дискусії (і в ЗМІ, і в форматі конференції, круглих столів), до широкого обговорення: а що загалом відбувається в мистецькому середовищі, зокрема львівському? Тому що цей процес нині жодним чином не фільтрований, не визначено цінностей, і важно, особливо молоді, про щось говорити і в чомусь орієнтуватися. Маю надію, що саме цей фестиваль допоможе хоча б зрушити з місця процеси, які дуже задавнені і прикро, що саме тому в культурно-мистецькому сенсі в стосунку до сучасного мистецтва Львів перетворюється на досить значну провінцію.

— Один зі способів пропаганди, до яких вдається сучасне мистецтво у світі, — елемент скандальності, епатажності...

— Складно говорити, яке мистецтво використовує елемент скандальності. Треба не забувати про те, що ми пропустили кінець 60-х — 70-ті роки, стадію зародження постмодернізму, а саме він у своїй основі — іронічний, гротесковий, провокативний, часто навіть скандальний. Наші художники, які творили в контексті андеґраунду, нонконформізму, зверталися до мистецтва початку минулого століття. Те, що зробив поп-арт, концептуалізм, до нас майже не доходило, хіба що в дуже залишкових формах. А за своєю природою це були такі різновиди творчості, які значною мірою замішані на скандалі, передбачають скандальну реакцію глядачів, фахівців.

— Чи впроваджують зараз у навчальні програми Львівської національної академії мистецтв ознайомлення з тенденціями, які є нині у світовому мистецтві?

— Елементи впровадження є. Інша річ, наскільки вони мають програмний характер. Адже наскільки неструктуризоване сучасне мистецьке середовище в стосунку до сучасних мистецьких процесів, так само неструктуризовані процеси мистецької освіти. І це стосується не лише нашої академії, а й цілої України. Тобто адаптація творчих мистецьких форм, засобів художньої виразності є досить складною, тому що поруч існує класична академічна освіта, і її дуже важко поєднати з тим, що ми називаємо сучасним чи актуальним мистецтвом. У нас є дуже добрі починання на багатьох кафедрах, і на монументальному живописі, і на кафедрі скла, кераміки тощо. Але переважно ці починання пов’язані з іменами окремих професорів, авторитетних викладачів, які працюють у ділянці сучасного мистецтва і можуть підтримати студентів, які прагнуть займатися сучасними творчими формами. Тому що, на жаль, і в тому нікого не можна звинуватити, для частини викладачів ці форми неприйнятні, вони їх не розуміють — просто їх так виховали.

Новини партнерів

Loading...

Новини Trembita.info

Останні новини

10:32

Змагання з лижних перегонів відбудуться на Львівщині

18:34

Завтра до Львова приїде перший віце-прем’єр – міністр економіки Степан Кубів

16:30

У Львові чоловік випав з трамвая під час руху

14:31

Сьогодні у Львові презентують фільм про Героїв Небесної Сотні

12:28

Обурені люди перекрили трасу Львів-Городок

Архів

lviv.comments.ua

block2

lviv.comments.ua
Загрузка...

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине

   © «Комментарии:», 2014

Система Orphus